Життя за кордоном коштує дорого. Чого влада дає переваги компаніям втікачам. Зозуля Юрій.

Якшо ви проаналізуєте останні державні тендери то побачите що більшість переможців це компанії керівництво яких виїхало з України і керує дистанційно.

Компанії яки залишилися в Україні стають не конкурентноспроможні а держава іх не підтримує.

Всі підприємства які допомагають фронту вже виснажени і придушені податками, теж вже не конкурентні іноземним. Після війни вони зубожілу Україну просто скуплять за бесцінь.

Влада вже зараз не дає преференції в державних тендерах підприємствам яки залишилися в Україні, ветеранським підприємствам, порівняно з іноземними конкурентами чи підприємствами де керівники втекли з україни і керують з за кордону. Звісно в спокійній Європі вони більш фінансово спроможні. А для цієї влади платить більший відкат той і більш бажаний.

1) Негайно потрібно законодавчо прийняти ПРЕФЕРЕНЦІЇ захисникам і родинам загиблих відомих в світі як "ПРАВИЛА МІСЦЕВОГО ПАРТНЕРСТВА"

Підприємці які не втекли і працюють на перемогу.

Всі ці Ашани, Метро, хто не вийшов із росії і іх офшори мають розуміти хто в цій країні господар.

51% мають віддати захисникам і нові мешканці з подвійним громадянством, всі ж розуміють що це хитрість влади щоб обдурити народ і безконтрольно продавати землю іноземцям. З такою долею ветерани і поранені будуть забезпечені і протезами і життя у них буде гідне героїв.

2. ПРЕФЕРЕНЦІЇ БІЗНЕСУ який не втік, та працює на перемогу, фінансує допомогу фронту, виробляє зброю.

Ми вже програли конкуренцію компаніям з мирної Європі і ми вже відкинуті на багато десятиріч назад . Світ швидко розбудовується, росте і розвивається, ростуть фінансові спроможності, а в нас навпаки, рашисти руйнують міста, в нас впали ринки, мобілізували робітників та скоротили виробництва, підвищують податки, а в додаток рейдерство державних структур та шалений тиск силовиків.
Багато грошей компаній-патріотів іде на допомогу армії і волонтерам, а компанії бізнесменів яки воюють зовсім залишились без керівництва і здебільше зачиняються.

Зараз навіть в тендерах державних закупівель виграють найбільше компанії керівництво яких втекло і керує із за кордону.

Того що чиновникам головне відкат, і компанії втікачі набагато згідливіше. А ті компанії які залишилися і працюють на перемогу не мають преференцій навіть перед ними. Того стають ще бідніші. І після перемоги коли зайдуть втікачі олігархи і іноземні компанії українським підприємствам треба буде продаватися ім чи йти до них в найм.

Того треба ПРЕФЕРЕНЦІЇ цім компаніям і в державних тендерах, і в доступу до кредитів, і оподаткуванні щоб вони могли відновитися.

Треба законом встановити ПРЕФЕРЕНЦІЇ і для компаній ветеранів і для бізнесу який зараз працює на перемогу.

А на компанії втікачів і ухилянтів накласти обмеження і збори, це буде ще одна потужна мотивація для бізнесу залишатися та платити податки в Україні.

Досвід іноземних держав по створенню ПРЕФЕРЕНЦІЙ для місцевого бізнесу . (доповнюється)

Довідка. У багатьох країнах світу існують вимоги щодо участі місцевих громадян в іноземних бізнесах. Це відомо як " ПРАВИЛО МІСЦЕВОГО ПАРТНЕРСТВА" або "правило участі місцевих громадян".

Долю, яку потрібно віддати місцевому громадянину чи бізнесу, встановлює законодавство кожної конкретної країни, і ця доля може варіюватися від країни до країни. Зазвичай це може бути від 51% до 100% власності місцевого партнера, залежно від конкретних умов та галузі бізнесу.

Саудівська Аравія: Для багатьох галузей, таких як роздрібна торгівля, будівництво та інші, іноземні компанії повинні мати місцевого партнера, який володіє не менше ніж 51% власності.
ОАЕ (Об'єднані Арабські Емірати): Для деяких галузей та в рамках деяких зон, таких як "вільні економічні зони", іноземні компанії потребують місцевого партнера, який володіє певною часткою власності у компанії.
Індія: Для певних секторів, таких як роздрібна торгівля, іноземні інвестори потребують місцевого партнера або повинні дотримуватися обмежень щодо частки власності.
Китай: Один з найбільш відомих прикладів, де іноземним компаніям необхідно віддати 50% власності місцевому партнеру. У Китаї іноземні компанії, які бажають здійснювати бізнес, часто повинні укладати спільні підприємства з місцевими партнерами. Зазвичай це означає, що іноземна компанія може володіти не більше ніж 50% власності у спільному підприємстві, а решта власності належить китайському партнеру або партнерам. У деяких секторах, таких як автомобільна промисловість, іноземні компанії обмежені щодо частки власності та повинні мати місцевих партнерів.
Ізраїль. Іноземці обмеженни щодо купівлі земельних ділянок у певних районах, особливо тих, що мають стратегічне значення для національної безпеки. У таких випадках, іноземні інвестори можуть залучати місцевих партнерів або компанії, які мають право на придбання землі у цих районах. Крім того, у деяких випадках іноземним інвесторам може бути обмежено право на володіння землею та нерухомістю взагалі. Зазвичай для придбання землі в Ізраїлі іноземцям потрібно отримати спеціальний дозвіл від місцевих владних органів. У більшості країн Європи не існує обов'язкових вимог щодо віддавання певного відсотка бізнесу місцевим партнерам. Проте існують деякі винятки або обмеження у вигляді регуляцій або правил щодо участі іноземних компаній в певних галузях або в певних умовах, зустрічаються вимоги щодо реєстрації бізнесу або здійснення певних процедур, що можуть вимагати співпраці з місцевими партнерами чи консультантами.. Ось кілька прикладів, де такі вимоги або обмеження:
Сектор оборони та безпеки: У багатьох країнах Європи існують обмеження для іноземних компаній щодо участі в галузі оборони та безпеки. У цих випадках можуть існувати правила щодо власності або контролю над компаніями, що займаються виробництвом військової техніки або інших стратегічних активів.

Фінансові послуги: У деяких країнах Європи існують обмеження або вимоги щодо участі місцевих партнерів у фінансових установах, таких як банки або страхові компанії. Це може бути пов'язано з місцевим законодавством або регулятивними вимогами.
Медіа і телекомунікації: У деяких країнах Європи існують обмеження щодо участі іноземних компаній у галузі медіа та телекомунікацій. Це може включати вимоги щодо власності місцевих партнерів або дозволів на діяльність.
Сфера енергетики та природних ресурсів: У деяких країнах існують правила щодо участі місцевих партнерів у виробництві енергії або видобутку природних ресурсів.

У Сполучених Штатах Америки не існує загальної вимоги щодо віддавання певного відсотка бізнесу місцевим партнерам для іноземних компаній. США славляться своєю відкритістю для іноземних інвестицій та підприємництва, і багато іноземних компаній успішно працюють та розвиваються у США, не маючи місцевих партнерів.

Проте варто відзначити, що деякі сектори або галузі мають свої власні правила чи обмеження. Наприклад

Медіа та телекомунікації: У США існують певні правила щодо іноземних інвестицій у секторі медіа та телекомунікацій. Деякі обмеження можуть бути пов'язані з володінням часткою голосів або власністю в медіа-компаніях.
Банківський сектор: Іноземні банки, що бажають входити на американський ринок, також регулюються певними регулятивними вимогами.
Сектор оборони та безпеки: Певні правила встановлені для іноземних інвестицій у галузі оборони та безпеки з міркувань національної безпеки.

У країнах Південної Америки вимоги щодо віддавання певного відсотка бізнесу місцевим партнерам можуть варіюватися в залежності від країни та конкретних умов.

Деякі країни Південної Америки мають обмеження або вимоги щодо участі місцевих партнерів в певних галузях або в конкретних умовах. Наприклад, це характерно для галузей енергетики, телекомунікацій, медіа, фінансових послуг чи інфраструктури.

Бразилія, має правила щодо участі місцевих партнерів у великих проектах або інвестиціях в стратегічних секторах економіки. Інші країни, такі як Аргентина чи Колумбія, також можуть мати свої власні правила чи обмеження.

У Таїланді, іноземці не можуть володіти землею , але можуть отримувати право володіння на земельних ділянках за довгостроковим орендним договором

У деяких країнах Африки існують вимоги щодо віддавання певного відсотка бізнесу місцевим партнерам, особливо в стратегічних галузях або галузях, які вважаються ключовими для розвитку країни. Деякі приклади країн, де існують вимоги щодо віддавання певного відсотка бізнесу місцевим партнерам, включають:

Нігерія: У Нігерії існують вимоги до іноземних компаній щодо віддавання певної частки власності місцевим партнерам у деяких галузях, таких як нафтогазова промисловість.
ЮАР (Південно-Африканська Республіка): У деяких галузях, таких як туризм або медіа.
Ефіопія: У Ефіопії існують обмеження щодо віддавання частки власності місцевим партнерам у деяких галузях, особливо у сфері банківських послуг та інвестицій.
Кенія: В деяких секторах, таких як фінансові послуги, Кенія має правила щодо обмеження участі іноземних компаній та віддавання частки власності місцевим партнерам. Звісно деякі преференції треба також предбачити і для бізнесу в Україні для країн якi нам допомагають- США, Великої британії, Німеччини і взагалі країн Рамштайну. А країнам які допомагають ворогу чи стоять осторонь створити додаткове податкове навантаження (Китай, Сирія, Іран, Угорщина, Туреччина, Грузія, Ізраїль, ОАЕ, та Інші).

Україна - це особливий випадок війни, першої по масштабу після другої світової. Де росія в 30 раз більша по території, в 5 разів більше населення, ядерна держава напала на країну і яка б'ється 3 роки. Того і преференції для захисників мають бути унікальними.
Захисник, ветеран, поранений, сім'я загиблого, патриотичний бізнес мають мати преференції в 51 відсоток у своїй сторонці інакше українці ніколи не будуть господарями на своїй богом даній землі. А зрадницька влада залюбки розпродасть народні ресурси українців іноземцям без залучення громадян України.
Слава Україні.